+38 (093) 280-03-89+38 (067) 294-29-97ikitbtv@gmail.com

                 

Грубич Констянтин - зірковий кухар, талановитий ведучий і викладач

З його ім’ям асоціюються назви «Знак якості», «Не всі вдома», «Смачна країна». Він - зірковий викладач, телеведучий, журналіст і письменник. Його біографія – історія дуже мужньої, цілеспрямованої людини з активною життєвою позицією. Бесіду про телебачення, журналістику, хобі, захоплення й вподобання сьогодні ми будемо вести з Костянтином Грубичем.

Журналіст: Костянтине Володимировичу, мені, як першокурсниці, яка ще нещодавно обирала свою майбутню професію, дуже цікаво дізнатися, як і чому ви вирішили стати журналістом?

К.В.: Справа в тому, що з 4 класу я займався пошуковою роботою, був командиром загону. Ми розшукували визволителів Полтави від німецько-фашистських загарбників. Назбирали стільки матеріалу, що організували у 1980 роців моїй школі, Полтавській СШ №22, музей бойової слави. Я був призначений директором. Уявляєте, п’ятикласник – директор музею! Про цю подію написала обласна газета «Зоря Полтавщини». Коли я прочитав цей матеріал, захотів частіше бачити своє прізвище в газеті – таке враження справив він на мене! Я почав думати про те, що ж можна зробити, щоб частіше з’являтися на шпальтах. Побачив, що автор статті про музей пише у«Зорі» часто: то він на заводі, то на футболі… Таким чином я й замислився про професію журналіста. І думаю: якщо сам буду писати, то, мабуть, і моє прізвище будуть друкувати великими чорними літерами. Теми були – ми ж займалися пошуковою роботою. І якось надрукували мою маленьку заміточку, так і пішло-поїхало… А коли ще я гонорар отримав (я ж не знав, що журналісти їх отримують), для мене, вже шестикласника, це взагалі стало серйозно – маленький шкільний заробіток!

Журналіст: А як батьки ставилися до вашого захоплення? Підтримували?

К.В.: Спокійно ставилися. Я був настільки самостійним, що постійно пропадав у школі. Не стільки вчився, скільки займався позакласною роботою. Мені було цікаво, як ми їздили на всілякі «зльоти», зустрічі. Ця діяльність з 4 по 10 класи мене дуже захоплювала! Тому вдома я з’являвся нечасто.

Журналіст: Чи не хотіли ви пов’язати свою професію з іншим хобі – приготуванням їжі?

К.В.: Я про це навіть ніколи не думав… Таке хобі виникло порівняно не так давно. І я не скажу, що це моє захоплення, скоріше, це аспект журналістики. Мені цікаво через технологію приготування їжі розкривати людей. Скажімо, процес створення страви – зручний спосіб познайомитися, розговоритися. Коли воно йде від душі – це добре. Але щоб проміняти або кинути журналістику й піти в кухарі – ні. Я не технолог-харчовик, мене таке мало забавляє. Я підхожу до процесу не як кухар, а як журналіст.

Журналіст: А улюблена, коронна страва у вас є?

К.В.: Я усім кажу, що це шашлик. Те, з чим ніколи не прогадаєш. Але я не великий гурман, я не фанатію від цього.

Журналіст: Ви навчалися на журналіста в університеті Шевченка. Скажіть, чиє якийсь найяскравіший спогад зі студентського життя?

К.В.: Дуже багато було спогадів, одного не виділити. Наприклад, 18 січня 1992 року, коли я був на 5 курсі, відбувся перший ефір моєї авторської програми «Клас-юніор-бізнес»– ділової гри для підлітків. З цього дня почався відлік моєї кар’єри телеведучого. Також пам’ятаю, як у студентські роки, в період революції на граніті, у вареничній прямо з-під носа в мене вкрали сумку з усіма документами: і паспортом, і студентським, і квитками на літак у Німеччину. Пішов повечеряти і… повечеряв! Дуже яскрава подія! (сміється) Довго потім я все поновлював, це було для мене справжньою драмою. У мене не було ніколи канікул, я завжди працював. Був вожатим у піонерських таборах. Практику теж біля моря обирав, проходив в Одесі на телебаченні. Для мене канікули – це було поєднання відпочинку й роботи. Після сесії їхав до Полтави працювати в редакції, за два-три тижні вдавалося якусь копійчину заробити.

Журналіст: Ви працювали на багатьох телеканалах, мали й авторські програми. Над яким з проектів було працювати найцікавіше?

К.В.: Одного немає. Найцікавішими, як на мене, стали «Не всі вдома» й «Смачна країна», можливо. І «ТСН» місцями цікавою була, і «Знак якості», програма колективна, також…

Журналіст: А де до душі працювати більше: в інформаційних чи розважальних жанрах?

К.В.: Мене приваблює спілкування. Мені цікаві прямі ефіри. Цікава форма подачі «Прямого каналу», наприклад. Я б хотів у такій іпостасі себе відчути. Вести новини мені не хочеться, а от спілкуватися, вести ефір, інтерактив – це моє.

Журналіст: Ви працювали і телеведучим, і в редакції. Де ж, все-таки, відбувається найцікавіше, де знаходиться вир подій: у кадрі чи за кадром?

К.В.: Особисто я люблю працювати в кадрі. Я б редактором не міг бути. Це, у певному сенсі, невдячна робота. Кожен має займатися тим, що йому подобається. Та й не для того треба йти на телебачення, щоб бути потім за кадром.

Журналіст: Які проекти за вашої участі чекати найближчим часом?

К.В.: Не можу сказати. Досвід показує, що, коли ти починаєш озвучувати, воно не збувається.

Журналіст: Тобто ви тримаєте інтригу?

К.В.: Жодної інтриги. Мільйонів пропозицій немає, але й скучати ніколи: і ютуб (ред.: канал Костянтина Грубича на YouTube) забирає час, і постійно їжджу з виступами по Україні. Готуємо цікавий проект – документальний фільм для «1+1». Це для душі. Навесні побачимо, що з цього вийде.

Журналіст: І наостанок – зіркова порада для студентів Факультету кіно і телебачення: як стати людиною, яку будуть впізнавати з екранів? Як стати успішним?

К.В.: Треба працювати! Читати, читати… Це технологія, це звичка. Сучасне покоління зараз не читає книжок. Томас Манн, Сервантес, Нестор Літописець… Ми знаємо ці імена, в кращому разі, але, по суті, не читали жодного з їхніх творів досконально. Коли ви підростете, то взагалі часу не буде на ті книжки. Студентство – воно на то і студентство, щоб гризти-гризти-гризти! Визначьтеся одразу, ким ви хочете бути: артистом чи журналістом, автором контенту?

Журналіст: Повністю згодна, Костянтине Володимировичу. Мені було дуже приємно розмовляти з вами. Пам’ятаю, як у дитинстві я дивилася ваш «Знак якості» із захватом, а сьогодні мала можливість неформально поспілкуватися особисто. Дякую!

Автор: Панасюк Уляна

ДЕКАНАТ:

Адреса: Київ, вул. Чигоріна, 14 (каб.25)

Режим роботи: ПН. - ПТ.: 08:30 - 17:30

Тел.: +38 (044) - 528 - 05 - 33

E-mail: ikitbtv@gmail.com

                     

ПРИЙМАЛЬНА КОМІСІЯ ФКіТБ:

Адреса: Київ, вул. Є.Коновальця 36Б ( 3 корпус, 3 поверх, 302 ауд.)

Режим роботи: ПН. - НД.: 08:00 - 20:00

Моб.: +38 (093) 280-03-89 Олена Миколаївна Венгер

Моб.: +38 (067) 294-29-97 Олександр Ілліч Балабан

Моб.: +38 (050) 220-93-19 Сергій Миколайович Гончарук

Факс: +38 (044) 285-85-27

E-mail: abiturient@knukim.edu.ua

                     

 
Карта (клацніть для збільшення)

Copyright © 2018 ФКіТБ КНУКіМ