Що таке щастя? Як реалізовувати свої мрії та як пережити творчу кризу? Душевна бесіда з режисером великих телепроектів та викладачем сценарної майстерності Цімох Наталією Іванівною.
Вітаю, Наталіє Іванівно! Ви удостоєні почесної грамоти кабінету міністрів України у сфері культури. Поділіться, за який саме проект отримали нагороду?
Це два великі проекти, в яких я була режисером телеверсії: телевізійний дитячий конкурс «Крок до зірок» та Всеукраїнське телевізійне шоу «Наша пісня».
У Вас неабиякий досвід роботи у великих колективах. Які поради можете дати для злагодженої роботи команди і отримання гарних результатів?
Працювати в команді дуже важко і дуже легко водночас. А працювати в команді Поплавського - захоплююче і цікаво, хоча дуже відповідально. Адже ти відповідаєш не тільки за себе, а і за всю команду, стаєш частинкою проекту, і від тебе залежить кінцевий результат. Також потрібно знаходити компроміси, і толерантно, з повагою відноситися один до одного – це дуже важливо.
Я вважаю, що кожна людина має право на власну точку зору, тому потрібно знаходити спільну мову, не конфліктувати, а переконувати. Потрібно завжди домовлятися з людьми. Конфлікти тільки шкодять. Працюючи у великому колективі, важливо пам’ятати, що ти є членом команди і несеш відповідальність не тільки за себе. Головне – це результат, а не показати, який ти крутий. Дотримуючись цього, набагато простіше працювати. Але, звичайно, і характер треба проявити, якщо виникає така ситуація, що впливатиме на результат усієї команди. Ми завжди працювали з творчим піднесенням і ентузіазмом, тому і мали такий вражаючий результат.
Ви - сценарист і режиссер, і як людина, яка багато пише, певно, хоч раз відчували так звану «творчу кризу». Що краще: просто перечекати цей період, шукаючи десь натхнення, або продовжувати працювати?
Якщо у вас раптом настала творча криза, поганий настрій або просто немає бажання цим займатися – візьміть і займіться чимось іншим. Це може бути якесь заняття для душі або для того, що вам зараз потрібно. Ось, наприклад, я пишу статтю, і в мене щось там не виходить, то я переходжу до написання тез або лекцій, читання книги або перегляду художнього фільму.
Який основний критерій, аби зрозуміти, що людина займається своєю справою?
Це дуже складно. Ви зможете переконатися в цьому, коли почнете працювати за фахом. Та й зараз, коли робите свої студентські роботи, відвідуєте пари, розумієте: подобається вам чи ні ваше заняття, виходить чи не виходить. Але, звісно, найголовніше – не потрібно ніколи засмучуватися. Чому? Тому що інколи ви може прийти на нове місце роботи, у новий колектив і зрозумієте – це саме те, про що ви мріяли.
Із ваших колишніх або теперішніх студентів є такі, що вже досягли певних професійних вершин?
Успішних випускників і студентів дуже багато. Я навіть просто зараз не згадаю, хто де працює. Ось наприклад, Юрій Бібик в ефірі телеканалу
«112 Україна», Влад Красніцкий – ведучий на ТРК «Київ», Марія Гричко – шеф-редактор телеканалу «Правда тут», Валерія Брянська – актриса театру «Золоті ворота». Микита Трякін – має Подяку за найкреативніший монолог у проекті «Відкритий мікрофон», Вадим Родітєлєв – ведучий спортивних новин на телеканалі «Правда тут», Крістіна Цвєтухіна – шеф-редактор телеканалу «СТБ». Настя Єлісєєва – автор і ведуча всеукраїнської Антипремії «Золотий батон» (за найгірші досягнення у шоу-бізнесі). Михайло Соколовський – фіналіст проекту «Фабрика зірок» на «Новому каналі» та багато інших.
Чим у житті ви пишаєтесь найбільше? Чи може ця ціль ще попереду?
Я не хочу зупинятися на досягнутому. У мене є мета і не одна. Хоча я вважаю, що в житті я самореалізувалась, багато чого вже зробила. Той самий «Крок до зірок» - це мій перший проект, телевізійне шоу «Наша пісня», Міжнародний конкурс «Обкладинка року», з яким ми їздили в Англію; багато проектів Михайла Михайловича Поплавського: Гранд - шоу
«З добром до людей», «Україна – зміст мого життя», «Я вас люблю», «Моя любов», документальні фільми про Поплавського, про університет, рекламні ролики, анонси, дуже багато всього.
У журналі «Квартира» вела рубрику «Зірковий інтер’єр». Завдяки роботі, я мала можливість спілкуватися з багатьма відомими і визначними людьми. Просто якось не люблю виставляти себе напоказ. Частіше за кадром. Потім почала реалізовуватися як викладач. Мені це дуже подобається. Також я пишу наукові статті, лекції, їх можна знайти на Google Академія, працюю над навчальним посібником.
Кажуть, що дитинство впливає на нас у зрілості. Чи є у вас така історія з дитинства або студентських років, яка і досі залишила відбиток у вашому житті?
Історії не розкажу. Та скажу так: коли була маленькою, мріяла бути вчителькою. Потім, коли я вступала в інститут, у нас асистенкою була молода дівчина, і я зрозуміла, що хочу викладати у ВУЗі. А потім – що хочу бути режиссером телебачення і зробила все для цього. Не скажу, що це було легко і просто так. Але, завдяки своєму характеру, я досягла чого хотіла. Просто потрібно дуже хотіти і впевнено йти до своєї мети. Кажуть, думки реалізуються, і це правда. Мрійте і ваші мрії обов’язково здійсняться. Але для цього потрібно багато працювати і проявляти наполегливість. У мене завжди була мета і я впевнено до неї йшла. У школі я багато читала і якось натрапила на епіграф, який мене дуже вразив: «Багато хто про щось мріє в дитинстві і в юності, але не всі того досягають. Яке щастя досягнути того, про що ти мрієш». Це мій лозунг, і з ним я крокую по житті.
У вас є формула успіху або та структура, за якою йдете, щоб завжди досягати цілей?
Багато працювати. Я завжди працювала з запалом і творчим натхненням, занурювалась у роботу з головою. Мені подобається те, що я роблю. І я отримую від цього задоволення. Для мене головне – результат, а не гроші. Гроші – це завжди на другий план, головна мотивація - це самореалізація. Важливо, щоб мені було цікаво, щоб я могла себе проявити, щоб від цього була користь. Не боюсь критики і самокритично ставлюся до того, що роблю. Мені завжди хочеться допрацювати, покращити свою роботу. Ніколи не боялась вчитися і до сих пір вчуся. Я вважаю, що людина усе життя повинна вдосконалюватися і чомусь навчатися.
Вас підтримувала сім’я?
Так, завжди. Особливо мій чоловік. Навіть коли я приходила з роботи о першій ночі, він завжди допомагав і з розумінням ставився до моєї роботи.
Якою суперсилою вам би хотілося володіти?
Я б хотіла мати таку суперсилу, яка б допомагала встановлювати справедливість. У мене не те що хворе, в мене запалене почуття справедливості. Мене завжди дуже дратує несправедливість, і мені важко з нею миритися. Ще я б хотіла, щоб всі люди були здорові і був мир на землі.
Кожен рік – новий набір студентів, і доволі суттєво змінюються їх потреби до навчання. Чи стає складніше підбирати підхід до студентів?
Мені не важко. По-перше: я дуже люблю дітей, по – друге, у мене самої такі ж діти, і я знаю, чим вони живуть та їх інтереси.
Я завжди спілкувалася і дружила зі студентами, і вважаю, що студента потрібно поважати, тому що це така сама людина, як і ти .Я завжди студентів любила і поважала, сподіваюся, що і вони мене люблять і поважають.
Як на мене, найголовніше –це самореалізація. А якщо ти самореалізувався і на роботі і в сім’ї, то дай Бог кожному. Хоча я вважаю, що щастя – це момент. Ось ти відчуваєш себе щасливим – це щастя, а потім через 5 хвилин у тебе щось не так, і ти відчуваєш себе нещасним. Тому не можна бути весь час щасливим. Не можу сказати, що в мене все ідеально. Бувають різні неприємності і тому подібне. Але потрібно вірити в те, що буде краще.
Автор: Голданова Юлія
#кнукім #кук #ікітб #фкітб #факультет_кіно_і_телебачення #інститут_кіно_і_телебачення #Поплавський #абітурієнт2018 #абітурієнт #зно #телебачення #кіно #київський_університет_культури #київський_національний_університет_культури_і_мистецтв