Інститут кіно і телебачення

«Поки ти будеш говорити, хтось візьме і зробить»

Тут міг би бути величезний склад борошна, спортивний клуб або тенісний корт. Проте зараз це студія звукозапису «KWA Sound production».

«Сімпсонів» довелося б читати по губах, «Гуцулку Ксеню» в «Кіборгах» ніхто не заспівав би, а про постріли можна було б тільки здогадуватись, якби не такі люди, як Артем Мостовий ₋ випускник нашого університету.

Розкажіть про свій шлях до університету, як же Ви сюди потрапили?

Я навчався в іншому інституті, який мав схожу спеціалізацію, але технічного плану, а мені хотілося займатися мистецтвом. І я чув єдиний вуз, який займається цією спеціалізацією (прим.- звукорежисура) – Карпенка - Карого. Я під’їхав на метро «Печерська», спустився і запитав, де цей університет. Мене привели до Льва Васильовича Рязанцева.

Лев Васильович розповів, що переходить до університету культури і запросив мене. Виявилось, що ми вчилися на одній кафедрі в попередньому інституті – кафедра акустики в КПІ. Вступив я сюди, познайомився з дуже класними людьми, які прагнули одного ₋ займатися своєю справою. Я думав, що я буду займатися музикою, але інститут кіно і телебачення перемінив мої життєві орієнтири. І почав я займатися кіно.

Майстер наш сприяв нашому розвитку, розповідав про свій шлях на парах, про те, як від працював. Але ми навчалися в той час, коли з кіно було поганенько, і нічого не знімалося, тож ми почали знімати самі. Дуже класна річ, коли об’єднуються режисери, звукорежисери, оператори, і навіть був якийсь такий невеличкий примус працювати разом. Ще дуже плідно працював з монтажем, проводив місяці перед іспитами, тому що замовлень було багато, а в мене було натхнення до роботи. Інститут дуже класний тим, що тут збираються дуже прикольні люди, які хочуть творити і викладачі, які більше митці, майстри, їх краще називати маестро.

Пам’ятаєте свої перші роботи?

Я пам’ятаю свою першу роботу, це був радіоспектакль. Коли я вступив, у нас проводився кінофестиваль. Там показували свої роботи, дивились чужі, були майстер- класи, приїжджали з – за кордону. Там ми познайомилися з дівчатами, які зараз працюють в колективі «ДахаБраха». І на мою першу роботу я запросив Олену Цибульську та Ірину Коваленко. Це був етюд «Цвіт папороті». Вони і пісень наспівали, і зіграли. Лев Васильович відзначив цю роботу. Наступного семестру я вже працював з режисерами старших курсів.

Інститут дав перший крок, де я зробив багато фільмів з людьми, як от Алан Бадоєв, Жанна Бадоєва, Катя Царик. От ми з нею робили кіно, вона зараз кліпмейкер, а Юра Король, її чоловік, був оператором на «Кіборгах».

А яким був ваш самостійний шлях у звукорежисурі ?

Я і вчився, і підпрацьовував. Ввечері працював, а вдень навчався. Спочатку на радіо «Континент». Далі ₋ радіо «Свобода» ₋ це інформаційне радіо, а то було музичне. І потім пішов працювати зі зображенням на студію «Пілот», де робили і телевізійні шоу, і дубляжі. Робили «Сімпсонів», потім я поїхав далі, а Сергій Матвієнко, мій однокурсник і учень Льва Васильовича, доробляв «Сімсонів» і працював над «Футурамою».

Трошки підпрацьовував із музикою. До речі, Валерій Папченко – дуже класний спеціаліст і викладач, який із запаленими очима розповідає про професію і надихає студентів, і він навчив. Я займався концертним звуком, трошки поїздив з гуртом по Україні, а потім пішов на кіномайданчик. Там мені зустрілася Домбругова Наталя, бо вона працювала на студії «Пілот», де я робив «Сімпсонів». Вона була подружкою начальниці і на вихідних також підпрацьовувала на цьому телеканалі, а я їй допомагав комутувати техніку, розказував про студію, і дала мені декілька контактів, які дуже допомогли. Тому що в мене була дівчина, вона зараз моя дружина, але з Москви, і коли постало питання, куди перебиратися, ми вирішили так, що поїхав я до неї. І тільки переїхав, як вже працював бум ₋ оператором асистента звукорежисера, потім мені довірили пульт, і я став звукорежисером на майданчику. Після того декілька років працював там та деякий час займався композиторством. А через те, що робочий день ненормований, вільного часу немає, то я з кіно пішов, але потім мене звабили повернутися на постпродакшн. Там більш гнучкий робочий графік, і ти не залежиш від знімальної групи. Так я знов повернувся в кіно.

Після того, як попрацював, подумав, що треба повертатися на Неньку, бо і тут робота є. І повернулися вже з родиною до Києва, де я організував свою студію на Подолі власноруч просто в підвалі, а потім я їздив по майданчиках, знайшов занедбаний звукоцех, і ми вирішили сюди «підтягуватися». Зараз працюємо з кіно, і з рекламою, виготовляємо багато фільмів, і не лише на український ринок. У нас дуже широка географія: Португалія Ізраїль, Америка, Мальта.

Я навіть в якусь мить почав це відносити не до привілеїв, а до негативного аспекту. Що це недобре, коли твоя робота тобі подобається, бо ти приділяєш їй весь свій час, і сім’я страждає від цього. Іноді ти починаєш розмовляти з акторами на екрані, бо ти сам – один, тобі і поговорити нема з ким.

Повертаючись до «Кіборгів», розкажіть, як проходили зйомки?

Ми спочатку думали, як знімати: з чистовим звуком чи з чорновим. Я одразу сказав, що якщо будемо знімати з чорновим звуком, кіно буде несправжнім, і йому не будеш довіряти. І попри всі складності все ж таки переконав продюсера в цьому.

Коли ми працювали з цим проектом, під час зйомок почав накрапати дощ. Застелили дах, аби не капало, і щоб це не було чути в приміщенні. Це така робота – ти постійно потрапляєш в якісь неочікувані ситуації, і тобі миттєво треба їх вирішити, а не ходити і чухати потилицю. У тебе один знімальний день, брак ти не візьмеш в кіно, тому постійно напоготові, аби дивитися на те, що відбувається навколо і приймати якісь рішення . Це як полум’я, яке несуть на Олімпійських іграх , аби воно не погасло. Те саме і зі звуком: ти від самого початку має бути в процесі .

І потім були сумніви стосовно техніки. Запросили нашого товариша Льоню Кантера, який був на війні і безпосередньо в аеропорту. Він проконсультував нас стосовно пострілів, і як танки їздять, і як все стріляє. Ми з ним узгодили ці моменти, аби було все по –справжньому.

Були моменти там, де звук має бути художнім. Наприклад, в аеропорту постійно працюють генератори, тому що там світла немає. А у нас одна локація весь фільм, і постійно має щось гудіти. Це не художньо, тому ми десь його заявляли, що воно є, але це такі художні моменти.

Багато для фільму зробив композитор Андрій Пономарьов. Вони працювали з Мілашем із «Океану Ельзи», аранжувальником та композитором, і декілька треків увійшло у кіно, а там Пономарьов працював зі всією атмосферою.

Звукорежисери можуть розкласти по пластах кіно і зрозуміти, що там постійно грає якась музика. Він зробив атмосферу, і фільм почав сприйматися на одному диханні, незважаючи на те, що триває дві години.

А як щодо пісень та саундтреку у фільмі?

Композитор Мілаш працював з Андрієм Пономарьовим над саундтреком, і відштовхувались від того, що там є одна композиція «Гуцулка Ксеня», яка виникла на майданчику. Актори почали її співати, і це записали в одному кадрі. Режисер наполіг на тому, аби ця пісня була виконана, і уже тоді було придумано розвиток. Далі коли помирає один із кіборгів, там є трубач, який виконує над ним цю «Гуцулку Ксеню», яку вони до цього співали.
Ну і «Океан Ельзи» в кінці. Музичний трек, який вже був готовий.

Чи були актори зв'язані з військовим життям, і наскільки все реалістично?

Всі діалоги – це реальне життя. Там кіно знімати і знімати, і ми будемо працювати над телевізійною версією, тому що дуже багато довелося викинути з фільму, і його шкода. Повна версія буде ще цікавіша, ніж фільм.Так що слідкуйте за новинами.

У вас були цілі, які Ви хотіли досягти, та що ще плануєте?

Воно відбувається само собою, головне – треба працювати.

Дайте поради тим, хто хоче бути звукорежисерами

Життєве кредо : «Не говорити, а робити». Бо поки ти будеш говорити, хтось візьме і зробить, а ти не навчишся нічому, і з того нічого не отримаєш.

#ікітб #фкітб #факультет_кіно_і_телебачення #інститут_кіно_і_телебачення #телебачення #кіно #київський_університет_культури #київський_національний_університет_культури_і_мистецтв #університет_щасливих_людей #український_гарвард #поплавський#університетзірок #кук #кнукім #poplavskiy #університет_культури #місцещасливихлюдей #український_гарвард #абітурієнт #абітурієнт2022 #конкурс #київ #україна#талановитим_вхід_без_черги

ДЕКАНАТ:

Адреса: Київ, вул. Чигоріна, 14 (каб.25)

Режим роботи: ПН. - ПТ.: 08:30 - 17:30

Тел.: +38 (093) 741-30-55

E-mail: ikitbtv@gmail.com

              

ПРИЙМАЛЬНА КОМІСІЯ ФКіТБ:

Адреса: Київ, вул. Є.Коновальця 36 ( 3 корпус, 3 поверх, 302 ауд.)

Режим роботи: ПН. - НД.: 08:00 - 20:00

Моб.:+38 (063) 470-92-39 Володимир Петрович Данилюк

Моб.: +38 (067) 294-29-97 Олександр Ілліч Балабан

Моб.:+38 (093) 035-88-17 Катерина Сергіївна Степаненко

E-mail: abiturient@knukim.edu.ua

              

 
Карта (клацніть для збільшення)

Copyright © 2016-2023 ФКіТБ

Розробка сайту: Dmytro Romankov