Хто ти Містер Кіно?
«Я ходити навчився, щоб в парламент вступити,
Говорити навчився, щоб для вас говорити,
Жартувати навчився, щоб всіх вас розсмішити,
Я любити навчився, щоб КНУКіМ полюбити!»
Олександр Шкуропат – переможець конкурсу «Міс і Містер кіно - 2019», найгарячіший красень ІКіТБ, розповість усі секрети зіркового життя. Він студент 1 курсу, тележурналіст, новообраний студентський декан та поет-романтик, але про все згодом.
Олександре, розкажи нам про свій перший клас, хто тебе вів до школи?
Перший клас я пам’ятаю дуже добре, тоді мене вела уся родина: тато, мама, бабуся, хрещена, двоюрідна сестра, навіть маленька племінниця – були усі! Я відчував підтримку своєї сім’ї, відчував, що все буде добре! Пам’ятаю, як пообіцяв своїй бабусі, що ми станцюємо на моєму весіллі - вона хвилювалася. Хвилювалася тому, що росту. Вже перший клас, а далі більше і більше. Мені було дуже приємно, що прийшла уся сім’я!
От ти був у школі бунтарем чи слухняним хлопцем? Були з тобою проблеми?
Ніколи. Я завжди старався, щоб мама мною пишалася. Тому, що склалося так, що мама виховувала мене сама, через це я намагався бути прикладом для інших. Ніяких проблем! Я хотів бути гордістю країни, завжди про це усім казав. Я не вундеркінд, але ще з дитинства я багато чого розумів. Розумів речі, які потрібно робити, бо це буде приємно тобі і твоєму оточенню. Завжди, коли в школі були батьківські збори, мама ні разу мені не казала, що в мене погані оцінки чи поведінка. Вона завжди говорила, що мене ставили в приклад. Це мені давало ще більше мотивації і впевненості в тому, що я на правильному шляху.
Розкажи нам,будь ласка, ти пишеш вірші. Коли ти почав це роботи і що стало причиною для їх написання?
О-о, тут склалася дуже цікава історія… Я про це навіть і не думав. Мене часто запрошували декламувати вірші – це мені було цікаво, але це не було пов’язано з моєю творчістю. Я не почав більше читати чи одразу писати вірші. Одного разу я слухав музику і мені до уваги потрапив вірш Єсеніна « Ти мене не любиш, не жалієш», я декілька разів його прослухав і запам’ятав. Я почав думати, проводив паралелі зі своїми життєвими ситуаціями. Це був 9 клас, я дуже багато пережив життєвих ситуацій з коханням – ні! Тим не менш, я вивчив цей вірш і розповів своєму батькові, йому сподобалося. І він запитав чи планую далі вчити вірші, я відповів так! І я занурився в це з головою! Мене це дуже все зацікавило, я вивчив дуже багато віршів і знаю їх про цей день. В основному все про любов, про правильне життя, про те, що потрібно бути правильною людиною і не просто «панти ганяти», а робити гарні речі. І в один момент, після побачення з дівчиною я сів і почав писати. У нас з нею, щось не заладилося і я передав ці почуття паперу. Вийшло непогано і я продовжив...
Це класно, а от з якого моменту ти зрозумів, що підеш навчатися в КНУКіМ?
Вперше, я подумав про КНУКіМ, коли дівчинка на 1 рік старша за мене, вступила сюди і почала мені розповідати про нього. Але, у КНУКіМ є хороша репутація і погана, я не знав чому вірити. Я приїхав сюди і переконався в тому, що це просто нереальне місце для талановитої, креативної людини. Для людини, яка хоче творити, яка може творити, яка закохана в цю справу, в мистецтво. Це найкращий Альма-матер! Було багато цікавих моментів під час вступу, але усі зорі зійшли – я тут. І я просто щасливий, що я саме тут, на цьому факультеті. Тому, що це те місце, де я можу себе реалізувати, робити те для чого я на цьому світі. Робити це з добрим серцем, з добрими мріями, думками, відношенням до оточуючих. Добре роби – добре буде. Всі можливості для цього є саме тут. Це мене підштовхує робити більше і більше. Все склалося, можливо не так як я планував, навіть краще! Коли я вступав сюди, я не розраховував, що все буде так круто і настільки все буде близьке до мене.
Рада за тебе, скажи, будь ласка, 1 курс і вже студ. декан. Ти це хотів чи так трапилося – тебе обрали. Ти відчуваєш відповідальність?
Так, чесно кажучи, перше відчуття, яке до мене прийшло після мого обрання – це відчуття відповідальності. Та й взагалі, ще на початку першого курсу, коли я почув про обрання студ. декана , я почав цим цікавитися! Розпитувати про обов’язки, відповідальність, зайнятість, уміння і на той момент я зіставив, що можу зробити, і що потрібно. У мене були всі шанси бути обраним. Це мені подобається і я це можу робити абсолютно щиро. Мені сказали йди – я пішов. До речі,склалася цікава ситуація з перевиборами – я захворів і в останній день у мене була температура 39. Вечір, наступного дня перевибори, а я ще не зняв свою відео-презентацію, але не через безвідповідальність! А тому, що в мене голос просів і я майже шептав, а хто буде слухати шепіт? Тому, я намагався максимально швидко вилікуватися, щоб встигнути відзняти хоча б щось – час збігав. Я написав Льоші Красненко, розповів про все, показав сценарій, всю концепцію відео, залишалося лише зняти. Але я навіть не міг собі уявити, що це буде так просто зняти дома! Я домовився з сусідом, ми з ним подумали, додали декілька прикольних фішок і все! Його оцінили, воно було так по-простому знято… Я зняв так як є, додав декілька жартів, але певно головне, що було в цьому відео – «Я нічого не обіцяв!». Я просто розповів яким має бути студ. декан! У справжнього студ. декана має бути борода, він ніколи не боїться ні вогню, ні води – я сиджу у своїй ванні на мене ллє душ, а я відкриваю парасольку. Вийшло непогано! А в кінці додав 1 куплет:
«Я ходити навчився, щоб в парламент вступити,
Говорити навчився, щоб для вас говорити,
Жартувати навчився, щоб всіх вас розсмішити,
Я любити навчився, щоб КНУКіМ полюбити!»
Я це просто написав, я не розраховував, що це знайде якийсь відгук в думках студентів. І після цього дуже багато людей мене підтримали. Мені було приємно, я відчував, що зробив усе правильно. Але, на перших перевиборах я не голосував за себе, я розумів, що мені потрібні знання: що відбувається в парламенті, як спілкуватися з ними. Я розумів, що якби я прийшов 3 місяці провчившись і заявив : «Добрий день! Я ваш студ.декан.», мене б ніхто нормально не сприйняв. І коли мене запитали, що я зроблю в 1 чергу, коли стану студ.деканом? Я відповів, що зроблю усе, щоб втримати те, що зробив Вова Данилюк! Він мене надихав і надихає, він зробив багато для факультету, я це бачив і розумів що це дуже велика робота і відповідальність.
Добре, з студ.деканством розібралися, а тепер розкажи нам про «Міс і Містер ІКіТБ». Чому ти пішов? Чи знав, що ти виграєш? Які у тебе враження від цього конкурсу?
Чесно кажучи, до вступу я не знав, що тут все так круто відбувається! Про Містера мені розповів Вова і колишній містер Паша Мацьопа. І коли Вова запропонував піти на містера, я погодився. Пройшло півроку, вже ось-ось Містер, буде кастинг і я зовсім не думав про те, що мені буде складно. Адже будучи в школі я навчився багатьом корисним речам, тому не хвилювався. До мене підійшла дівчинка і запитала, як я розцінюю свої шанси. Я відповів, що дуже багато талановитих, але у мене був досвід і я можу зкреативити, щось зімпровізувати і не розгубитися! Я був впевнений у своїй перемозі ще з перших днів кастингу.
То ти вже зловив зіркову хворобу?
Ні, я з простої сім’ї і у нас таким не хворіють! Для мене більша гордість не захворіти нею і продовжити з усіма нормально спілкуватися. Мене часто запитують як воно бути містером? Так само, що не бути містером, тільки тепер у мене є статуетка!
Ти вже її поставив і милуєшся нею?
Я поставив її на стіл, де я часто буваю, але… Знаєш, я хочу, щоб в мене була поличка з моїми регаліями, а посередині стояв мій перший Оскар з містера!
Як це мило, знаєш наших дівчат хвилює одне питання – твоє серце вільне?
Так, моє серце вільне і вільне воно через те, що я постійно зайнятий. Може здатися, що я один, але це не так! У мене дуже багато друзів, знайомих, я з усіма спілкуюся і проблем з комунікацією у мене немає. Я дуже багато спілкуюся з дівчатами і це перекриває цю самотність. Адже у мене дійсно багато справ у студ. парламенті, на факультеті, відео-роботи, потрібно знімати, комусь допомагати, телефонувати родині. Тому, не дуже багато часу для цього.
А яка твоя ідеальна дівчина?
Не вища за мене, мала гарну фізичну форму, щоб мотивувати інших, була вихованою та вміла грамотно розмовляти. Я завжди на це звертаю увагу, бо в якийсь період мама захоплювалася книжками з етикету і розповідала мені багато цікавих речей, які я запам’ятав.
А в тебе є кредо життя?
Звичайно, але воно на російській: «Будет новый рассвет, будет море побед.
И не верь никогда в то, что выхода нет.» Тато завжди казав, що не буває не вирішуваних проблем і я з ним погоджуюсь! Мій тато дуже багато працює і дякуючи цьому у нього все виходить. Я дотримуюсь тієї ж думки.
Ти такий життєрадісний, завжди посміхаєшся, а від чого може боліти твоє серце?
Батьки, я дуже за них переживаю і тому намагаюся бути для них найкращим сином. Вони багато мені дали, хоча і не творчі люди, але тим не менш саме батьки, дали мені мотивацію бути кращим! Діти – це обличчя своїх батьків. Потрібно не просто бути життєрадісним, емоційним чи імпульсивним. Потрібно думати, що ти робиш з ким ти спілкуєшся, і не потрапляти в погані компанії. Будьте просто гарною людиною, такими якими ви є.
Дякую за розмову! Щось хочеш побажати нашим читачам?
Гарного дня, гарного настрою, телефонуйте, пишіть, приходьте і удачі вам народ! Нехай усе буде добре!
#ікітб #фкітб #факультет_кіно_і_телебачення #інститут_кіно_і_телебачення #телебачення #кіно #київський_університет_культури #київський_національний_університет_культури_і_мистецтв #університет_щасливих_людей #український_гарвард #поплавський #університетзірок #кук #кнукім #poplavskiy #університет_культури #місцещасливихлюдей #український_гарвард #абітурієнт #абітурієнт2019 #конкурс #київ #україна#талановитим_вхід_без_черги
