Сергій Параджанов
Талант,фантазія та божевільна енергія. Будучи таким собі феєрверком здібностей,Сергій Параджанов за його ж словами «пропрацював в Україні 33 роки без жодної уваги,просто проживши».
Хлопчик народився в сім‘ї антиквара Йосипа Параджанова. З дитинства Сергій навчився бачити істинну цінність та красу у дрібних деталях. Пізніше цей факт допоміг йому у роботі. Рівним режисеру у перетворенні простих речей в кадрі на витвори мистецтва на той час не було.
Майбутній геній ріс у старому кварталі Тбілісі. Для художньо-обдарованого хлопчика це був величезний і захоплюючий світ зі своєю різноманітністю персонажів,запахів,звуків і барв.
У 1946 році у віці 22 років Параджанов вступає на режисерський факультет Всесоюзного інституту кінематографії. Цей вчинок дуже образив батька Параджанова. Адже той,як велося в їхній родині,збирався передати антикварний бізнес сину. Та стрімке бажання Сергія творити, неможливо було зупинити. Після закінчення інституту з оцінкою «3» хлопця,як не найкращого учня,відправляють на київську кіностудію ім.О.Довженка. Ніхто й подумати не міг,що він хоч якось стане у нагоді тогочасній кінематографії. За 10 років на кіностудії митець зняв 4фільми ,які не принесли йому ані слави,ані грошей. Параджанов так і залишався без уваги,підтверджуючи припущення фахівців.
Та у 1964 році режисер не тільки завершив роботу над черговим фільмом, а й поклав початок новій мистецькій течії в радянському світі. Фільм «Тіні забутих предків» і став точкою відліку «українського поетичного кіно». На противагу російському реалістичному, «українське поетичне кіно» виводило на перший план візуальну виразність,сюрреалістичність та етнографічні мотиви. У фільмі зійшлися невгамовні бажання режисера перетворити будь-який предмет в образно-філософський контекст та дивовижний етнографічний світ Карпат. У вільний від зйомок час,митець з великою жагою відвідував усі місцеві події,чи то весілля чи то похорони,та вивчав побут гуцулів.
Після прем‘єри в СРСР фільму повсюди ставили клеймо «не для людей», «не формат»,в той час як закордоном кінокартина вчинила революцію. Він одразу вивів наше напівпровінційне кіно на новий міжнародний рівень. Фільм із дивною,незвичайною побудовою з величезною швидкістю збирав усі нагороди кіноконкурсів. Іноземні критики твердили: «Це початок нового світового кіно». З цього моменту радянська влада почала особливо слідкувати за діяльністю режисера. Після декількох спроб Параджанова зняти ще один фільм,верхівка СРСР зрозуміла,що заспокоїти його ентузіазм можна тільки одним шляхом. 17 грудня 1973 року Параджанов був відправлений до Лук‘янівскої в‘язниці. Справа проти нього фабрикувалася похапцем,звинувачення видумували находу. В кінцевому варіанті митця засудили на 5років, нібито,за гомосексуалізм. Після звільнення Сергію Йосиповичу було заборонено жити у Москві,Києві,Ленінграді та Єревані. Продовжив свої художні пошуки геній у рідному Тбілісі,створюючи інсталяції,колажі, скульптури та нові сценарії. В смертельно-хворому стані на фестивалі, де режисера все ж таки визнають народним артистом України,він зізнається,що для нього : «Це великий дар,велика увага», особливо після довгого періоду невизнання. Менше ніж через пів року, 20липня 1990 «явище природи», як любив говорити про творця Роман Балаян,помер.
Руслан Балуцький
#ікітб #фкітб #факультет_кіно_і_телебачення #інститут_кіно_і_телебачення #телебачення #кіно #київський_університет_культури #київський_національний_університет_культури_і_мистецтв #університет_щасливих_людей #український_гарвард #поплавський #університетзірок #кук #кнукім #poplavskiy #університет_культури #місцещасливихлюдей #український_гарвард #абітурієнт #абітурієнт2021 #конкурс #київ #україна#талановитим_вхід_без_черги
