Дзиґа Вертов
Кожен, хто хоч трохи цікавиться кіно та його історією,чув про Дзиґу Вертова. Це радянський режисер родом з Польщі. Режисер, знявший перший звуковий фільм в історії СРСР, застосував ефект слоу-мо і вигадав прийоми, якими і досі користуються сучасники в кіномистецтві.
Але народився цей хлопчина в заможній польській родині під ім’ям Давид Кауфман. Малим він захоплювався творчістю вітчизняних та зарубіжних класиків, а з часом і сам почав писати в юному віці.
Давид з братами захоплювалися саморобною камерою-обскура. Помітивши, що діти захоплюються фотографією, сестра матері подарувала їм фірмовий аппарат.
З початком війни, сім’я змушена була часто переїжджати. Так вперше Давид відвідав Київ та Чугуїв. Після невдалої спроби призову на фронт через проблеми з легенями, Давид вступив до Петроградського психоневрологічного інституту. Тоді ж майбутній режисер і вигадав собі псевдонім Дзиґа Вертов («вертітися», «крутитися»).
Через військові події Дзиґа їде до Москви, де зустрічає шкільного товариша, який пропонує працювати в кіно. Михайло Кольцов влаштував Вертова секретарем-діловодом в відділ хроніки Московського кінокомітету. З часом Дзиґа почав монтувати невеликі відео. Через декілька років Вертова назначили завідувачем кіносекціей відділу агітаційно-інструкторських пароплавів і поїздів ВЦВК. Він керував роботою фронтових операторів, відбирав їх матеріали, і сам їздив на зйомки. Вже влітку 1918 року він змонтував перший свій фільм-хроніку «Річниця революції».
Одного разу Дзиґа вирішив провести експеримент: він заліз на дах другого поверху закинутого будинку, а свого друга попросив знімати його падіння. Режисер залишився неушкодженим, але найголовніше – на плівці він побачив весь спектр своїх емоцій: від страху до фінальної радості. Цей ефект він назвав кіноправдою. В історії цей досвід відомий як «стрибок Вертова» або «стрибок з гроту».
В 1922 році Дзиґа створив групу однодумців «Кінооки», де займалися виробництвом екранного журналу «Кіноправда». Саме там Вертов і знайшов любов свого життя, а скоро і одружився з Єлизаветою Свиловою.
Оператором майбутніх кінокартин Дзиґи Вертова був його брат Михайло. Він використовував новаторські прийоми: зйомка в відображенні, з автомобіля, а також метод подвійної експозиції.
Через конфлікти з керівництвом «Радкіно» Дзиґа звільняється та їде працювати на Одеську кіностудію, куди він переїхав з дружиною та братом. В Україні режисер закінчив фільм «Людина з кіноапаратом». Вже в 1964 році кінокритики 24 країн назвали «Людину з кіноапаратом» одним з 20 найкращих документальних фільмів усіх часів і народів.
Після смерті Леніна, при правлінні Сталіна, створювати кіно як раніше стало важче. З’явилося набагато більше цензури, заборон та неконструктивної критики в сторону Вертова. Роботи Дзиґи консервативні чиновники не визнавали протягом 30 років. Творчість Вертова реанімували французькі експерти кіно в 60-х роках XX століття.
Вертов вважав монтаж важливим елементом специфіки кіно. Казав, що монтаж документального кіно починається ще до зйомок, на етапі народження ідеї.
#ікітб #фкітб #факультет_кіно_і_телебачення #інститут_кіно_і_телебачення #телебачення #кіно #київський_університет_культури #київський_національний_університет_культури_і_мистецтв #університет_щасливих_людей #український_гарвард #поплавський #університетзірок #кук #кнукім #poplavskiy #університет_культури #місцещасливихлюдей #український_гарвард #абітурієнт #абітурієнт2023 #конкурс #київ #україна#талановитим_вхід_без_черги
