Розмір має значення (I частина)
*До списку увійшли лише режисери повнометражних фільмів.
1. Джон Форд Кількість фільмів: 120
Джон Форд - це такий еталон режисера (Жан-Люк Годар так і називає його - «абсолютний режисер»). Він працював з жорсткою дисципліною, що дозволяла робити по 6 фільмів на рік, десятиліттями співпрацював з майже незмінною групою і акторським складом, знімав в аскетичній манері приблизно в одних і тих самих локаціях, але при цьому постійно знаходив нові грані наскрізних вічних тем. Мало хто з режисерів вніс великих вклад в формування національної американської культури, ніж Джон Форд, тому що левова частка його гігантської фільмографії - це вестерни, тобто екранізація ключового для США міфу. Причому цікаво, що Форд пройшов шлях від німого вестерна 10-20-х через класичний зразок жанру 30-50-х до «антивестерну» 60-х. Показовими картинами режисера можна назвати «Диліжанс», «Шукачів», «Людину, яка застрелили Ліберті Веланса», а також екранізацію Джона Стейнбека «Грона гніву».
2. Майкл Кертіц Кількість фільмів: 173
Рекордсменом за обсягом фільмографії, - серед голлівудських постановників є Майкл Кертіц. Той самий, що зробив «Касабланки» (і за неї ж отримав свій єдиний «Оскар»). Уродженець Будапешта, він зняв перший повнометражний угорський фільм. Надалі він працював в Угорщині і Німеччині і став одним з найбільших режисерів Європи. До моменту еміграції в США в 1926 році його фільмографія вже налічувала більше 60 картин. У Голлівуді Кертіц працював у всіх жанрах, включаючи нуар, вестерн, комедію і навіть мюзикли. Після успіху «Касабланки» режисер залишався серед топових постановників Голівуду і продовжував знімати по 3 картини на рік.
- Яків Протазанов Кількість фільмів: 62
Яків Протазанов, режисер досить цікавою творчої долі. Справа в тому, що в його великій фільмографії можна виділити як мінімум три різні періоди. Протазанов працював в дореволюційному кіно, емігрував і зняв кілька картин у Франції і в Німеччині, а потім повернувся в СРСР і став одним з провідних комедіографів і взагалі авторів «народного» кіно, опозиційного елітарного авангарду. Перший і останній період відзначені важливими для кіно картинами. «Пікова дама» і «Отець Сергій». «Аеліта» стала однією з перших вітчизняних фантастичних стрічок, а «Безприданниця» - еталоном екранізації літературної класики. Саме його картини принесли славу цілої низки радянських акторів: Ігорю Іллінському, Вірі Марецькій, Миколі Баталова.
