Він новатор та практик, за його плечима не один фільм, а у колекції регалій ордени святого князя Володимира, «Чорнобильский хрест», «Честь, пошана, пам’ять»; медаль «За вірність бойовому товариству» і це  далеко не все.

     Добрий день, Сергію Григоровичу, рада з вами зустрітися. Чому ви вирішили стати оператором?

Мене з дитинства вабив цей чарівний світ. Тоді, ще загадковий таємничий світ кіно, вірю, що він залишився таким же і до сьогодні.  З 6 класу, я займався в кінофотогуртку, на другому році  навчання мені довірили носити камеру, а на третьому - робити зйомки. Але паралельно ми фотографували – це було захоплення дитинства, яке перейшло  в професію. Школу я закінчив на відмінно і міг стати будь-ким. Але моє хобі, захоплення фотографією та кіно  переросло в справу всього життя.

    Не часто вдається своє захоплення зробити професією, а що найважче у роботі оператора?

Візуалізувати або передати зображальними засобами ту історію, подію, яка описана в сценарії. Але не просто відобразити, а передати це так художньо, щоб глядач перейнявся   подіями, які на екрані.  І щоб він вийшов з кінотеатру, чи відійшов від екрану монітору, а у його голові був фільм. Фільм, який  вплинув на свідомість та змінив  його  у кращу сторону.  Це, якщо говорити загальними фразами, а якщо по факту, то це дуже виснажлива робота  як духовно  так і фізично. У своїй професії я часто керуюся фразою: «Оператор ні в чому не винен, поки не натисне на кнопку камери і винен у всьому, що не відбулося, чи не підготували, не зробили вчасно, чи не якісно виконали – після натиснення кнопки». Тобто оператор підводить риску перед завершенням процесом підготування до зйомки і видачею на-гора цього матеріалу. Потрібно бути на грані творчої і технічної складової. Ти митець, але у твоїх руках складна техніка, яку ти повинен ідеально  знати і оперувати нею.  Операторська робота – це високий  творчий, духовний політ, але у цей  же  час  потрібно бути земним – слідкувати за фокусом і зображенням.  Потрібно знати досконало алгоритм перетворення творчості у кінематограф, який б захоплював, магнетизував глядача.

    Дійсно на плечах оператора, лежить велика відповідальність .  Яких операторів ви знаєте?

Багато операторів класиків ствердили себе у період класичного кіно, яке знімалося на кіноплівку.  І деякі, із цих класиків працюють і в нашому університеті. Наприклад такі метри : Зимовець Віталій Андрійович, Гончаренко Микола Миколайович , Тімлін Едуард Леонідович, Химич Анатолій Олександрович , Гармаш Юрій Тимофійович. Власне я усіх назвав, але не тому, що маю честь з ними працювати, а тому, що  кожен з них це такий творчий космос, у яких знята  маса робіт і сьогодні вони зуміли перевтілитися в технічному  сенсі із  плівочного кінематографу в  цифровий – це заслуговує на велику повагу!

    Згодна. Сергію Григоровичу, ви знаєте формулу успішного фільму?

Кіно – це командна гра. Фільм має бути захоплюючим, цікавим, розумним з точки зору сприйняття і одночасно доволі глибоким. Тобто потрібно достукатися до глядацьких сердець, не дивлячись  на вік, соціальний стан. Кіно воно призначене для  широкого загалу.Спочатку дивишся на сценарій – розумієш для якої вікової, глядацької категорії ти знімаєш. І вже працюєш в тому чи іншому руслі. Якоїсь конкретної формули немає, тут потрібно відчувати. 

    Зрозуміло. А чи є серед ваших робіт фільм-візитівка?

У моїй колекції понад 50 фільм, але всі вони наче мої діти і виділити, щось окремо я не можу. Це потрібно обирати за якимсь критерієм, наприклад за образність – найкращий фільм «Обітниця», за передачею характерів виокремив   би  фільм – «Все перемагає любов»  або «Вінчання зі смертю»,  з комедійного жанру -  «Будемо жити!» ,  з документальної хронічки - «Shoah. Visual history foundation».

    А над яким фільмом було працювати найскладніше?

Над майбутнім. Зараз я працюю над повнометражною картиною про розстріляне відродження. Йде великий підготовчий процес, який заставляє нас хвилюватися. Адже те, що було, вже відбулося. Але як виростити «дитину», щоб вона захопила глядача і передала йому події, які давно відійшли у минуле? Ця нелегка задача стоїть перед нами сьогодні. Зняти якісний, гарний фільм.  

    Давайте повернемося у минуле,  день коли вибухнула Чорнобильська атомна електростанція.  Що вам запам’яталося після тієї страшної аварії?

Робота оператора у цих екстремальних умовах змушує бути з гарячим серцем і холодним розумом. Тому, що все рівно потрібно думати про те, як передати цю жахливу подію і роботу ліквідаторів, які брали участь в цьому.  Я пам’ятав, що у мене маленька донька залишилася дома і я повинен повернутися, але звичайно, не з порожніми руками.

    Сьогодні ви не просто оператор, а ще і викладач. Чому ви хочете навчити своїх студентів?

Перш за все, щоб вони зберегли себе, свій стиль, своє Я. На мою думку, молоді люди, які приходять до вузу мають амбіції і потенціал, потрібно тільки допомогти їм. Як говорять: «Таланту потрібно допомагати, а безталанний і сам проб’ється.» Тому, до кожного студента окремий підхід. Потрібно розгледіти у ньому особистість і свого майбутнього колегу. Окрім знань, надавати і можливість росту. Наприклад , я намагаюся брати з собою на знімальний майданчик наших студентів, щоб вони бачили процес зйомок з середини, а не тільки готовий фільм на екрані. Я ставлюся до своїх студентів, як до майбутніх колег( тобто не зверхньо).

    Чудово! І на останок, якими рисами повинен володіти істинний оператор?

Мати гаряче серце, але холодний розум, володіти творчими, художніми надбаннями людства, володіти засобами операторської майстерності, але при цьому бути гармонійно, всебічно розвиненою людиною, особистістю. Адже саме така людина може донести до глядача режисерський задум.  Знаєте, найкраща камера не та, що найдорожча, а  та що є продовженням оператора.  Ось і все.

    Дякую за інтерв’ю  Сергію Григоровичу, усього вам найкращого.

І вам також!

Вікторія Каліновська-Павлюк 

• Попередня
• Наступна