«Атлантида» Валентина Васяновича
Хто ще не мав змоги переглянути цю новинку, коротко про сюжет: події розгортаються на території Донецької та Луганскьої областей в 2025 році, коли Україна перемогла у війні і ці землі стали знову підконтрольні Києву. Оптимістично, чи не так?
Але не все так радісно. Валентин Васянович, автор, режисер, продюсер та оператор цієї стрічки наголошує на тому, що фільм створений не для розваги чи щоб розслабитись. Режисер у своїх інтерв’ю постійно звертає увагу на те, що «Атлантида» - фільм для роздумів, досить тяжка та травматична картина. Тож на особливе схвалення українських глядачів автор не очікує; натомість, фільм націлений на фестивальну аудиторію. «Атлантида» відвідала понад 50 міжнародних фестивалів, зокрема і Венеційський.
Якщо українська глядацька аудиторія скептично поставилася до такого сміливого рішення режисера, то закордоном стрічка впевнено збирає нагороди Гран-прі та зацікавлює захід українським кінематографом.
Чому ж великій кількості українців фільм здався нецікавим та нудним?
По-перше, велика кількість коментарів про те, що погана акторська гра. Маємо на це відповідь! Ще до прем’єри в Україні Васянович розповів про акторський склад. Головну роль у фільмі зіграв реальний військовий, який брав участь в АТО – Андрій Римарук і реальна парамедик Людмила Білека. Саме цих людей, а не професійних акторів, Васянович запросив знятися у фільмі тому, що хто, як не реальні люди, можуть відобразити ті самі емоції після пережитого і побаченого на війні? За сюжетом фільму не вимагалося блискучої емоційної акторської гри. Головна мета фільму – передати атмосферу наближеного майбутнього.
Маємо цитату з інтерв’ю Весяновича: «Ми шукали людей, які пройшли через війну, органічно виглядали б у кадрі й максимально точно потрапляли в типаж. Знайшли Андрія Римарука (ветеран війни на Донбасі, менеджер фонду «Повертайся живим»). Він відмінно тримався в кадрі, до того ж служив розвідником.»
Другий тип коментарів про сюжет. Кажуть, що нема чіткого сюжету, події ні до чого не ведуть, багато зайвих сцен і тд. Звернімося до інтерв’ю режисера: «Я вигадую ідею по ходу зйомки. Точка відліку — концепт. У процесі зйомок я можу розвернути його на 180 градусів, і при кожному повороті може з’явитися нова ідея.» Тобто, виходячи з цих слів автора, можемо зробити висновок - сюжет фільму формувався під час зйомок. Мабуть, саме тому нам, звичайним, не підготованим глядачам здалося, що сюжет досить специфічний.
Іноді можна побачити гнівний коментар і про те, що характери героїв не розкриті, а драматургія фільму порушує усі існуючі правила. Саме так! Адже фільм не про життя героїв, не про їх історію. Фільм про життя територій, які вийшли з-під окупації, про людей в цілому, про те, як змінилося їх життя. Автор звертає увагу на екологічний стан місцевостей, на знаходження людини в суспільстві, на внутрішній світ травмованих війною людей.
Не варто в «Атлантиді» шукати історію або сюжет. Раджу мислити глибше і звертати увагу на символіку назв, речей і подій, шукати зв’язок дій героїв з їх внутрішніми переживаннями, спостерігати за картинкою і розглядати її до найменших деталей.
Не дарма ж наша «Атлантида» бореться за право номінації на премію «Оскар».
(Цитати автора взяті з сайту Bird in Flight)
