Чорно-біле кіно
Спочатку у кіноіндустрії не було можливостей робити кольорові фільми. Такі були технології, але для глядача рухома картинка на екрані вже була магією. От було б чудово, якби герої говорили, так і сталось.
Першим у кіно після зображення з’явився звук. Адже хотілось не тільки дивитися, а ще й слухати персонажів. Саме звук дозволив розширити можливості кінооповіді, а ще звів нанівець комедію. На жаль, комедійні актори і сценаристи не вміли влучно жартувати, а однієї пантоміми було недостатньо.
От у нас вже є герой, який розмовляє, але ж він чорно-білий! Ми ж з вами кольорові от і екран повинен бути в кольорі. Технічні можливості створення задовільного кольорового кіно з’явилися ще в 30-ті, а в 1939 р. в США був знятий один з перших кольорових фільмів, що завоював величезну популярність – “Віднесені вітром”, але стійка перевага кольорових фільмів перед чорно-білими стала складатися лише в 60-70 роках.
Крім цього, поступово поліпшуються характеристики плівки – підвищується її світлочутливість, що дозволяє в багатьох випадках обходитися без додаткових підсвічувань, знімати в більш складних умовах.
Сьогодні нам важко уявити улюблені фільми чорно-білими, адже колір став для нас невід’ємною частиною кіно. А ще через нього можна показати різні режисерські ходи і стилістику зйомки.
