ЕКСКУРСІЯ ДО ГАЛЕРЕЇ "LAVRA"
Екскурсія до галереї "LAVRA" студенти факультету завітали аби поглянути на роботи Анатолія Куща, кожна скульптура виконана авторським способом та баченням! Студенти першого курсу, групи фотомистецтва разом з куратором Данило Сопіним, мали змогу піти в рамках практики до галереї аби побачити роботи з гіпсу, скульптури в повний зріст.
Ця екскурсія не мала можливості побачити відомі твори мистецтва, але й шанс для фотографів знайти нові ідеї для власних робіт. Вони уважно вивчали кожну статую, захоплюючи не тільки зовнішню форму, але й символічне значення кожної скульптури. Боги, зображені в людській подобі, були одягнені в розкішні тканини, з оздобленими аксесуарами та виразами облич, що передавали силу і мудрість, характерні для їхніх міфолог.
Про автора: Анатолія Куща - стрімкий, насичений і бурхливий. Енергія та повсякчасне творче горіння скульптора сприяли виникненню великого доробку; втіленого в памʼятниках і памʼятних знаках, у парковій скульшур1, рельєфах, станковій та малій пластиці. Великі серії скульптур Анатолія Куща «Коло Свароже», «Од вічне», «Створення Світу», «Біблійні мотиви» результат багатолітньої праці художника й спроба підвести риску під черговим життєвим стапом. Зрілий майстер взяв на себе відповідальність пристрасно, проте вдумливо, звернутись до витоків української етнічної культури, до колиски народного українського сакрального світогляду. Ідея, що Бог є Космосом, втіленням безконечності, і що закони Божі - то космічні закони, яким люди для власної зручності надали різних імен, - дуже імпонує скульптору. Тому він робить відчайдушні спроби вловити й, хоча б умовно, окреслити риси, сигнали, пульсацію елементів витокової природної культури українського етносу и власною творчістю.
В нестримному калейдоскопі епох, століть, невловимих миттєвостей життя, навіть крізь глобальну й потужно уніфіковану павутину, якимось вишуканим рельєфом дивовижно проступає в його творчості національне обличчя рідної духовної культури. Мистецтвознавці, зазвичай, надають кожному художньому напрямку своєрідні назви, як приміром, класицизм, модернізм, постмодернізм... Тож у цьому термінологічному ланцюгу не зайве актуалізувати й термін видатного німецького філософа Людвіга Фейєрбаха, який пророчо передбачив "пост християнську епоху". Це щось близьке до нового ренесансу, хоча цю епоху філософ мислив насамперед, як олюднення, звеличення в людині саме людского, того, що тривалий час приглумлювала церква, змушуючи соромитися тілесного як "гріховного", ставлячи людину в неприродні рамки дозволеного. Філософ вважав, що треба звеличити людину, повернути людині всю повноту життя в усіх його сутнісних проявах і "через посередництво людини - все надприродне звести до природи, а через посередництво природи - все надлюдське звести до людини". Розкріпачення духу й тіла, що не суперечить моралі, а лише підкреслює красу божественного творіння, його споконвічну узгодженість із законами природи, суспільства та космічними ритмами Всесвіту, що по суті є іманентними проявами Божественного серед людей.
Автор статті: Данило Сопін
