ВИСТАВА "САНДАРМОХ"
Пластична вистава від проєкту "Сплетіння", про урочище Сандармох, та злочини російських, радянських окупантів над 58 націями та етнічними групами! 19 лютого 2025 року студенти факультету кіно і телебачення відвідали виставу «Сандармох» у Культурному центрі «Арт-Братислава» в Києві, так як один з акторів цієї вистави був студент нашого факультету, тележурналіст 3-го курсу Андрій Сілаков. Цей захід став не лише культурною подією, а й важливим емоційним досвідом, що змусив глибше замислитися над темами людяності, історичної пам’яті та наслідків репресій.
«Сандармох» - це пластична драма, що розповідає про трагедію масових розстрілів в однойменному урочищі, де в 1937-1938 роках радянська влада знищила представників 58 націй та етнічних груп. Вистава, поставлена режисером Міресом Пенюшкевичем та балетмейстером Микитою Шершньовим, відбулася без слів та діалогів, проте її пластична мова була промовистішою за будь-які слова. Головним викликом для глядача стало зіткнення з історичною жорстокістю, переданою через рухи та емоційні сцени. Важливо зазначити, що вистава містила сцени насильства та тригерну музику, що підсилювало відчуття тривоги та невідворотності історичних подій. Але саме така форма подачі змусила кожного відчути тягар тогочасного жаху та замислитися над силою людського духу.
Студенти факультету кіно і телебачення відзначили неймовірну сценографію та роботу акторів, які без слів змогли передати спектр складних почуттів - від страху і відчаю до надії та боротьби за людяність. Візуальні рішення вистави, використання тіней, світлових ефектів та пластики тіла справили глибоке враження та надовго закарбувалися в пам’яті. Цей похід став частиною навчального процесу, адже дозволив студентам глибше зрозуміти принципи побудови сценічного простору, виразності руху та символізму у виставах без слів. Такі події не лише розширюють світогляд, а й формують мистецьке бачення майбутніх кінематографістів та медіафахівців.
Вистава «Сандармох» стала нагадуванням про важливість пам’ятати трагічні сторінки історії, щоб не допустити їх повторення. Вона показала, що навіть у найтемніші часи людина здатна зберегти головне - свою людяність, та вкотре наголосила на тому що неможна мовчати про тих хто в полоні.
Автор статті: Данило Сопін
