ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ МАРТИ ДЗЮБИ "ПРОЖИТЕ І ПЕРЕЖИТЕ»
Життя студента факультету кіно і телебачення не обмежується лише парами, заліками чи проєктами. Це справжнє занурення у світ культури, творчості, натхнення — не лише в межах університету, а й за його стінами. Яскравим прикладом такої активної участі стало відвідування студентами факультету презентації книги Марти Дзюби «Прожите і пережите» (видавництво «Дух і літера», 2025), яка відбулася у знаковому для кожного кіномитця місці — Будинку кіно. Цей вечір став подією, що не просто розширила культурний кругозір, а й залишила глибокий слід в емоціях і думках молодих людей, які щойно починають свій шлях у світі мистецтва. Будинок кіно — не просто локація. Це місце, в якому зберігається і пульсує історія українського кінематографа, де сходяться покоління митців, де відлунює голос минулого і народжується нове бачення. Саме тут студенти мали унікальну нагоду стати свідками презентації книжки, присвяченої життю видатної особистості — Івана Дзюби. А завдяки живому спілкуванню з авторкою — Мартою Дзюбою — вечір перетворився на глибоко особисту, зворушливу розмову про життя, любов, боротьбу і силу духу. «Презентація перевершила всі мої сподівання», — ділиться один із присутніх студентів. І справді, вечір мав ту емоційну напругу, яка здатна надихати на довго.
У залі зібралося понад двісті людей, серед яких — видатні постаті українського гуманітарного простору. Виступи Леоніда Фінберга, академіків Миколи Жулинського і Сергія Комісаренка, кінокритикині Лариси Брюховецької — це не просто слова, а цінний досвід, яким ділилися ті, хто творив і досі творить інтелектуальну історію нашої країни. Особливою родзинкою презентації став виступ гурту Schmalgauzen, який виконав пісні на вірші Миколи Вінграновського. Це не було просто музичне доповнення — це був міст між поколіннями. Сучасна молодь, через музику, вшанувала спадщину шістдесятників. Такий жест культурної поваги викликав захоплення серед усіх присутніх. Це був момент, коли історія і сучасність об’єдналися в одному залу — на сцені, у віршах, у звуках. Після виступу студентам випала ще одна унікальна можливість — перегляд документального фільму Сергія Буковського «ІВАН І МАРТА». Фільм, що розповідає не лише про життя, а й про внутрішній світ Івана Дзюби, про глибину його особистості, про любов, що тривала десятиліттями. А коментарі самого режисера стали для студентів справжнім майстер-класом — як у плані документалістики, так і в сенсі розуміння суті героя, правдивої оповіді та глибокого портрета.
У центрі книги — не лише історія великого публіциста й інтелектуала Івана Дзюби, а й історія великого кохання, гідного роману. Коли 19-річна Марта зустріла Івана у Львові в далекому 1962 році, їй важко було уявити, що цей «підстаркуватий», як тоді казали, 31-річний чоловік стане її чоловіком на все життя. Зворушливою була розповідь про те, як Іван одразу ж попросив у матері Марти її руки, отримавши відповідь: «Повторите це через рік — тоді й побачимо». І таки повторив, і таки побачили — справжнє партнерство, яке тривало шістдесят років. Незважаючи на важкі хвороби, серед яких — туберкульоз і онкологія, Іван Дзюба прожив до 90 років. І, як слушно зауважила сама Марта Володимирівна, головним чинником такого довголіття була любов. Її любов. Її турбота, невсипуща присутність, енергія берегині. Саме вона, як сказали й лікарі, була тією рушійною силою, що тримала Івана на цьому світі. Ці історії справляють враження не лише як особисті сповіді, а й як уроки людяності, вірності, гідності. Саме це й робить подібні зустрічі безцінними для студентів — вони отримують можливість бачити приклад не з підручників, а наживо, відчувати емоції не з екранів, а з сердець тих, хто розповідає.
Для студентів факультету кіно і телебачення подібні події — не лише приємний візит. Це елемент професійного зростання. Адже кожна презентація, кожен фільм, кожен виступ митця — це своєрідна лекція, майстер-клас, живе занурення у світ культурної пам’яті й мистецького пошуку. Це також можливість побачити, як поєднуються різні форми мистецтва — література, кіно, музика — в одне гармонійне ціле. Побачити, як живе культура, як вона передається, трансформується, резонує. Факультет підтримує та заохочує такі ініціативи, бо розуміє: студент, який росте не лише як спеціаліст, а як особистість, стає тим, хто здатен творити майбутнє. І коли наші студенти виходять за межі аудиторій і стають частиною великого культурного діалогу — це найкраща інвестиція в їхнє майбутнє.
Автор статті: Данило Сопін
