Кожного третього четверга травня українці по всьому світу вдягають вишиванки — національний одяг, який став не лише естетичним елементом культури, а й потужним символом ідентичності, єдності та духовної стійкості. Цей день — не просто свято вбрання, а глибоко змістовна подія, яка нагадує про коріння, зв’язок поколінь і культурну спадкоємність. У 2025 році День вишиванки набув ще глибшого сенсу. Під час війни, коли український народ бореться не лише за свою землю, а й за свою культуру, мову та історію, кожна вишиванка — це своєрідна броня. Вона нагадує: ми — єдині, ми — незламні, ми — українці.

Сьогодні на факультеті кіно і телебачення панувала особлива атмосфера. Студенти, викладачі та працівники університету з гордістю вдягнули вишиванки, кожна з яких мала свою історію, свою географію і свою душу. Більшість сорочок були привезені з різних регіонів України — зі Львова, Чернівців, Полтави, Києва, Харкова, Донеччини. У кожному орнаменті — зашифроване послання, у кожному стіжку — пам’ять про рід, землю, боротьбу. Факультет кіно і телебачення — це простір, де твориться майбутнє української культури, телебачення й кінематорграфу. Саме тут майбутні режисери, оператори, сценаристи та журналісти формують своє світобачення. І саме тут дуже важливо пам’ятати, звідки ми, які сенси несемо, яку історію продовжуємо розповідати світу. У День вишиванки студенти продемонстрували не лише свою любов до традиції, а й готовність нести цю традицію в майбутнє — через фільми, кадри, образи, які говоритимуть про Україну сильно, щиро й правдиво.

У цей непростий час, коли країна переживає випробування, вишиванка стає не лише одягом, а символом спротиву, культури, яку неможливо знищити. Це — мовчазна відповідь на агресію: ми пам’ятаємо, хто ми є. І будемо носити своє — із гідністю.

Автор статті: Данило Сопін

• Попередня
• Наступна